АДАПТАЦІЯ ДІТЕЙ ШЕСТИРІЧНОГО ВІКУ ДО НОВИХ УМОВ НАЧАННЯ І ВИХОВАННЯ

АДАПТАЦІЯ ДІТЕЙ ШЕСТИРІЧНОГО ВІКУ ДО НОВИХ

УМОВ НАЧАННЯ І ВИХОВАННЯ

Горністова І.А., практичний психолог Петрівської ЗШ I ст., філії НВО

«Адаптація навчальна – процес активного пристосування дитини до вимог нового середовища за допомогою різноманітних засобів.» (О. Савченко)
Активність адаптації полягає не тільки у пристосуванні організму до нових умов, а, головне, - у виробленні способів поведінки, що допомагають долати труднощі.

Психологи виділяють чотири типи поведінки:
1. Особистість, яка активно адаптується. Для неї характерне позитивне ставлення до різних сфер соціального оточення, ініціативність.
2. Особистість, яка пасивно адаптується. У неї низьке почуття особистісної соціальної значущості.
3. Особистість, яка конфліктно адаптується, характеризується емоційно суперечливим оціночним ставленням до різних сфер соціального оточення.
4. Особистість, яка не адаптується, внутрішньо не сприймає своєї ролі, не опановує рольових вимог.

Які передумови успішної адаптації до школи?
1. Розумова, інтелектуальна готовність.
У шість років дитина повинна  мати елементарне пізнання про навколишню дійсність, про   простір,   час,   живу   і   неживу   природу.   Вона   повинна уміти узагальнювати, класифікувати, виділяти головне, другорядне. У малюка      з’являється жага до   знань, ігри і розваги йдуть на другий план, посилюється допитливість. Дитина вже цікавиться не лише кінцевим результатом виконаної роботи, але і способами її виконання, уміє сама оцінювати свою роботу. Також у неї повинні бути розвинені довільна пам’ять і мова.
2. Емоційно-соціальна готовність.
Дитина повинна бути готовою до ролі учня, який має свої права і обов’язки. Це уміння володіти собою і підкоряти свої бажання необхідності – дитина поступово втрачає свою зворушливу безпосередність. Велике значення має уміння налагоджувати контакт із однолітками, уміння поступатися і захищатися, підкорятися загальним правилам і обстоювати свою думку. У дитини повинна бути емоційна незалежність, яка розвивається (або пригнічується) із Вашою допомогою. Готовою до шкільного навчання вважається дитина, яку школа приваблює не лише зовнішньою стороною, але і можливістю отримати нові знання, знайти друзів.
Високий рівень адаптації – першокласник позитивно ставиться до школи, сприймає адекватно поставлені вимоги, навчальний матеріал засвоює легко, глибоко й повно.
Середній рівень адаптації – першокласник позитивно ставиться до школи, відвідування занять не викликає у нього негативних переживань, дитина засвоює основний зміст навчальних програм, розуміє навчальний матеріал, якщо вчитель викладає його детально і наочно.
Низький рівень адаптації – першокласник негативно або індиферентно ставиться до школи, нерідко скаржиться на стан здоров’я, у нього домінує пригнічений настрій, спостерігається порушення дисципліни, навчальний матеріал дитина засвоює фрагментарно.

Термін «шкільна дезадаптація» вживається тоді, коли спостерігаються відхилення у навчальній діяльності дітей.

Ознаки дезадаптації
Підвищена стомлюваність, дратівливість, спалахи гніву, замкнутість, погана успішність, агресивність або, навпаки, надмірна соромливість, підвищена тривожність, низька самооцінка.
Прояви дезадаптації:
- відставання від програми;
- швидка втомлюваність;
- недисциплінованість;
- невміння будувати відносини з однолітками та дорослими;
- підвищена тривожність, плаксивість;
- глибокий спад працездатності наприкінці дня;
- неадекватна поведінка;
- неуспішність у навчанні.
Причини дезадаптації:
- перехід до статусу школяра – найскладніший, переломний для дошкільника етап;
- невідповідність можливостей дитини вимогам шкільного середовища;
- різка зміна способу життя;
- школа для дитини – стресогенний фактор (дорога до школи, навантаження, відсутність ігрових кімнат);
- неможливість повного розслаблення протягом перебування дитини в школі;
- часто батьки при дітях дають негативну оцінку школі;
- поганий стан здоров’я;
- відсутність емоційної підтримки з боку педагогів та батьків;
- неправильне педагогічне спілкування породжує в дитині емоційну напруженість, страх, невпевненість, послаблює увагу, пам’ять, знижує працездатність

Комплекс заходів, що покращують адаптацію дитини до навчання:
- моделювання спілкування з дітьми відповідно до їх вікових та індивідуальних особливостей, характеру, емоційного напруження;
- допомога дітям щодо входження в нове соціальне середовище й інтеграції в нього;
- створення психологічного комфорту в процесі навчальної діяльності та спілкування;
- намагання бути послідовним, вимогливим, організованим і водночас – доброзичливим, відкритим для контактів, прихильним до дітей. Визнання цінності особливості, її права на вільний розвиток, на реалізацію власних можливостей;
- корекція соціальної поведінки дитини.

Поради для батьків першокласників

- Перші 4-6 тижнів у школі для першокласників найважчі, тому батьки повинні допомогти своєму маленькому учню адаптуватися до нових умов.
- Уранці дитину будіть спокійно. Прокинувшись, вона повинна побачити посмішку на вашому обличчі та почути Ваш лагідний голос. Не потрібно смикати дитину через дрібниці та підганяти її з самого ранку. Щоб не виникало поспіху, розрахуйте час, необхідний для того, щоб зібратися першокласнику до школи. Якщо він не встигає, наступного дня розбудіть його трішки раніше.
- Бажано погодувати дитину сніданком, але якщо чомусь вона не хоче їсти, примушувати не варто. Краще дайте сніданок із собою. Дорогою до школи не говоріть: «Дивись, не бешкетуй» або «Щоб сьогодні не було поганих оцінок». Краще побажайте дитині успіхів і підбадьорте її добрим словом.
- Зустрічаючи зі школи, не завалюйте запитаннями: «Що ти сьогодні отримав?» або «Сьогодні без поганих оцінок?». Дайте дитині можливість розслабитися. Якщо ж вона хоче поділитися з вами чимось важливим, не відмахуйтесь від неї, вислухайте, адже це не забере багато часу.
- Якщо маленький школярик чимось засмучений, не допитуйтесь про причину. Можливо він розповість пізніше, або обережно поцікавтесь через деякий час самі.
- Ніколи не торгуйтесь, говорячи: «Якщо зробиш гарно уроки, я дам тобі…». Дитина може не правильно зрозуміти мету навчання, вона подумає, що, навчаючись, робить вам послугу, за яку отримує винагороду.
- Прийшовши зі школи, дитина повинна пообідати та обов’язково відпочити. Не примушуйте її відразу робити уроки. На думку психологів, найкращий час для навчання – з 8 до 12 години та з 16 до 18 години. Привчіть першокласника займатися саме в ці години.
- Пам’ятайте, що є періоди, протягом яких йому навчатися складніше: маленький школярик втомлюється, у нього знижується працездатність. Для першокласника це перші 4 – 6 тижнів навчання, кінець другої чверті, перший тиждень після зимових канікул та середина третьої чверті.
- Присвячуйте своїй дитині хоча б півгодини в день, щоб вона відчувала, що ви її любити та цінуєте. Не забувайте, що першокласники – це ще маленькі діти, які люблять погратися, послухати казку на ніч чи колискову або щоб їх просто потримали на руках. Все це допоможе їм зняти напруження, почувати себе спокійно та впевнено.