РЕАЛІЗАЦІЯ ПРИНЦИПУ НАСТУПНОСТІ В ПРОЦЕСІ АДАПТАЦІЇ УЧНІВ 1 КЛАСУ ДО УМОВ НАВЧАННЯ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

Реалізація принципу наступності в процесі адаптації учнів 1 класу до умов навчання в початковій школі

Гришаєва О.В., заступник директора з навчально-виховної роботи Ганнівської ЗШ І-ІІІ ст..

Мета : усвідомлення важливості ролі учасників перших двох ланок освітнього процесу в адаптації учнів 1 класу до умов навчання в початковій школі

Завдання:

     показати значення  збереження наступності між ДНЗ та ЗШ для успішної адаптації учнів;

     розвивати співпрацю;

     покращувати вміння поставити себе на місце іншого;

     реалізувати творчі здібності

1.      Вступ. Оголошення теми і мети тренінгу.

Початок навчання у школі - один із найсерйозніших моментів у житті дитини. Але що означає «серйозний момент»? На це питання батьки першокласників зазвичай відповідають так : «Новий колектив» , «Нові заняття , вчителька», «Нові  обов'язки" , «Багато нових вражень», «Великі навантаження» .

Дітям складно висиджувати урок в одній і тій самій позі, складно не відволікатися і стежити за думкою вчителя , складно робити повсякчас не те , що хочеться , а те що від них вимагають, складно стримувати і не висловлювати вголос свої думки та емоції, що постійно виникають.

Більшість навичок та умінь із – за яких у дитини виникають труднощі у навчанні вона повинна засвоювати ще в дошкільному дитинстві. І не зважаючи на те, що провідна діяльність, прийоми і методи навчання та виховання у дошкільному закладі та школі суттєво відрізняються школа і дитячий садочок повинні забезпечити плавний комфортний перехід дитини до шкільного навчання. Тобто враховувати принцип наступності в навчанні та вихованні.

Наступність - це врахування того рівня розвитку дитини з яким вона прийшла до школи, опора на нього. Це забезпечує органічне , природне продовження розвитку, навчання та виховання, започаткованих в дошкільному періоді життя дитини. Наступність розглядають, як закономірність психічно-фізичного розвитку, як умову реалізації безперервної освіти.

Тому основним завданням нашого психолого-педагогічного семінару буде усвідомити значення збереження наступності між ДНЗ та ЗШ для успішної адаптації учнів 1 класу до умов навчання в початковій школі.

2.      Знайомство.

Мета: познайомити всіх учасників, створити умови для продуктивної роботи.

Тренер пропонує назвати своє ім’я професію.

3.      Правила роботи в групі.

Мета: встановити правила, для плідної роботи групи під час тренінгу.

4.      Вправа «Дерево очікувань»

Мета: визначитися з очікуваннями, щоб одержати зворотній зв'язок.

Психолог пропонує кожному з учасників написати свої очікування від тренінгу на листочках та прикріпити їх на «Дерево очікувань». Психолог пояснює, що весною на дереві спочатку з’являються листочки – очікування а потім, якщо очікування справджуються, то на дереві розквітнуть квіти.

5.      Вправа «Причини дезадаптації»

Учасникам пропонують написати по 2 – 3 причини дезадаптації першокласника та зафіксувати їх на плакаті.

6.      Міні – лекція «Труднощі в адаптації першокласника»

Більшість випускників дошкільних закладів бажають учитися у школі і мають намір робити це добре. Вони нетерпляче чекають на перше вересня і радісно йдуть до школи. згодом їхнє життя наповнюється багатьма вимогами, обов’язками та обмеженнями. Виникає емоційно-стресова ситуація: змінюється звичний стереотип, зростає психоемоційне навантаження. Від того, як пройде процес адаптації до навчання, здебільшого залежить працездатність і успішність дитини у школі.

В учня відбувається перебудова всієї системи стосунків із дійсністю. У дошкільника є дві сфери соціальних взаємин : «дитина – дорослий» і «дитина – діти». Ці системи пов’язані ігровою діяльністю. У школі виникає нова структура відносин. Система «дитина - дорослий» диференціюється на «дитина – учитель» та «дитина – батьки». Система «дитина – учитель» починає визначати ставлення дитини до батьків і однолітків.  Прихід дитини у школу це приведення її до суспільної норми. У школі закон один для всіх.

Система «дитина – учитель» пронизує все життя учня. Ця соціальна ситуація розвитку вимагає особливої діяльності – навчальної.

Навчальна діяльність не дається в готовій формі. Коли дитина приходить у школу, її ще немає. Але навчальна діяльність повинна бути сформована. В цьому і полягає основне завдання початкової школи та, певною мірою, дошкільного навчального закладу.

Останнім часом ми все частіше відзначаємо, що до шести років майже половина дітей виявляється психологічно не готовими до початку регулярного навчання, що в свою чергу приводить до ускладнень в процесі адаптації

Тривалість адаптаційного періоду залежить від таких факторів:

·                     вік дитини;

·                     стан здоров’я та розумовий розвиток дитини;

·                     індивідуальні особливості дитини (поведінка значною мірою залежить від типу нервової системи);

·                     рівень натренованості адаптаційних механізмів (перебування в дитячому садку, різні умови життя);

·                     досвід спілкування з дорослими та однолітками (позитивне ставлення до вимог дорослих, адекватне спілкування з іншими дітьми).

Залежно від зазначених факторів адаптація дитини до шкільних умов проходить по-різному ( групи дітей із « легкою адаптацією», адаптацією «середньої важкості», з «важкою адаптацією»).

На зміну проблемам, пов'язаних із самим фактом підготовки і вступу в школу, приходять проблеми, пов'язані вже, власне, з особливостями навчання в школі як нової діяльності.

До таких проблем переважно відносять:

ü                 труднощі, пов'язані з новим режимом дня;

ü                 труднощі адаптації дитини до класного колективу;

ü                 труднощі, що локалізуються в сфері взаємовідносин з вчителями;

ü                 труднощі, обумовлені зміною домашньої ситуації при вступі дитини до школи.

Всі ці труднощі є відображенням поступового входження дитини в нову соціальну ситуацію розвитку: в неї з’являються нові „режимні” обов'язки (вчасно приходити до школи, виконувати домашні завдання, дотримуватись розкладу занять). Йде процес адаптації до нового колективу ровесників. Зав'язуються ділові особисті стосунки з вчителем. Нарешті, змінюється соціальна позиція дитини в сім'ї, ставлення до неї інших членів сім'ї. Формується світогляд дитини, нові уявлення і погляди. Збагачується світ її почуттів, естетичних переживань, ширшими стають інтереси, захоплення. Всю цю «програму» дитина засвоює в перші шкільні роки. Враховуючи, що енергія дитинства практично невичерпна якщо її вміло спрямувати, потрібно усвідомити, як важливо знати особливості процесу адаптації до школи кожної окремо взятої дитини, щоб запобігти різним ускладненням до завершення нею початкової ланки освіти.

Слід врахувати, що крім інтелектуального навантаження, що різко зростає із вступом дитини до школи, сильно зростають в порівнянні з минулим періодом життя і фізичні навантаження, пов'язані з тривалою вимушеною нерухомістю, а для дітей 6-7 років саме це являється найбільш стомлюючим.

Основа адаптації дитини - особливості її темпераменту.

Темперамент передбачає генетичні відмінності серед дітей. Тип темпераменту - вроджена якість і це потрібно враховувати, не плекати надмірних надій, претензій до дітей, не вимагати від них неможливого.

Пристосування (адаптація) дитини до школи відбувається не зразу. Це довготривалий процес, пов'язаний із значним напруженням всіх систем організму. Складність пристосувань організму до нових умов, висока „ціна”, яку платить організм дитини за досягнуті успіхи, визначає необхідність ретельного врахування всіх факторів, які сприяють адаптації дитини до школи і, навпаки, гальмують її, заважають адекватно пристосуватись.

7.      Вправа - розминка «Три кольори». Робота в групах.

Мета: розминка, підтримання позитивного емоційного клімату в групі, створення малих груп для подальшої роботи

Учасники отримують картки з отриманими на них назвами кольорів: «червоний», «жовтий», «зелений». Ведучий повідомляє, що зараз кожен на деякий час уявно набуває такого самого кольору, який позначений на картці. За командою ведучого піднімаються ті, хто має стосунок до цього кольору.

Щойно хто–небудь зможе точно визначити, хто якого кольору,він відразу каже про це. Ведучий просить встати тих, хто має стосунок до названих предметів: листок на дереві, м’якоть кавуна, лимон, яблуко, трава, світлофор, помідор, повітряна кулька, ялинка, вишня, сонце і т.д.  При цьому кожному з учасників слід бути уважним, щоб визначити, хто має картку такого самого кольору, як і в нього. За сигналом ведучого гравці поєднуються в групи за кольором.  Учасники жовтого кольору утворюють групу «Вчителі», червоного – «Учні», зеленого – «Вихователі»

8.      Вправа «Долоньки»

Зараз один з учасників команди повинен на аркуші паперу обвести свою долоню й вирізати. У центрі долоні напишіть: «Я учитель», «Я учень», «Я вихователь». На пальцях – відповіді на запитання( спільно), які лежать у кожного з вас на столі. Потім кожна команда презентує свої долоньки і прикріпить їх до нашої чарівної квіточки.

Обговорення:

ü     Чим ці долоньки відрізняються?

ü     Чому виникли такі відмінності?

ü     Як ми можемо змінити ситуацію, щоб не порушувати гармонію в процесі навчання?

Питання для роботи в групах:

Що я як вчитель хочу дати першокласникам в процесі навчання?

Що я як вихователь можу зробити для поліпшення процесу адаптації майбутніх першокласників до умов навчання в початковій школі?

Що я як учень очікую процесі навчання від вихователя і вчителя?

9.      Рольова гра «Ситуації»

Мета: актуалізація досвіду роботи, розуміння проблеми першокласника й удосконалення педагогічної майстерності, створення атмосфери співпраці з колегами.

Тренер пропонує учасникам придумати ситуації, які трапилися їм під час роботи з першокласниками. Розгляньте таблицю з типовими труднощами у навчанні.

Завдання:

ü     установити ймовірні причини проблеми;

ü     спланувати можливі напрямки в роботі з цією дитиною

Обговорення:

За 10 хв. Представник від кожної групи зачитує ситуацію та вихід з неї.

10.  Підбиття підсумків. Вправа «Дерево очікувань»

Мета: з’ясувати, наскільки виправдалися очікування від тренінгу.

Якщо очікування учасника від тренінгу справдилися то до його листочка з очікуваннями прикріплюють квіточку.

11.  Притча про жабеня.

Одного разу маленьке жабеня впало в глибоку яму. Звичайно воно одразу почало намагатися вибратися, адже це було позитивне жабеня. Його друзі стояли по краям ями. Згори їм гарно видно, яка глибока яма, які гладенькі її стрімкі стіни та які безнадійні зусилля друга.

-Годі! Кричали вони йому, - не витрачай сил! У тебе все одно нічого не вийде!

Але жабеня вибиралося далі. Воно падало, підіймалося  й починало знову.

-Ти все одно загинеш. – плакали друзі, не треба так себе мучити!

Вони махали йому, намагалися докричатися, проте жабеня не полишало своїх спроб. Нарешті йому вдалося трохи зіпнутися в гору, намацати камінь, схопитися на випадкову травинку й – вистрибнути! Жабеня одразу кинулося до здивованих спостерігачів

-Друзі! Дякую вам! Я бачив, як ви намагалися мені допомогти! Я не міг почути ваших порад – слова ніс вітер, але ваша підтримка врятувала мене. Без неї, без вашої віри в мене, я ніколи не зміг би врятуватися!

Я впевнена, що нашим маленьким позитивним жабеняткам – першокласникам поталанило набагато більше. Їх оточують справжні друзі, професіонали власної справи, які підтримають на їх нелегкому шляху навчання в початковій школі.