ДО ШКОЛИ З РАДІСТЮ ТА ІНТЕРЕСОМ

ДО ШКОЛИ З РАДІСТЮ ТА ІНТЕРЕСОМ

Плис О.В., вчитель початкових класів  Петрівської ЗШ І-ІІІ ст

У статті розкриваються психологічні механізми формування внутрішньої позиції «Я – школяр» у 6-ти та 7-річних першокласників. Окрім того, пропоную методичні рекомендації щодо використання арт-терапевтичних та казкотерапевтичних методів та прийомів, спрямованих на виховання ціннісного ставлення у дітей до школи, навчання, учителя та однокласників.

Переосмислення ставлення до дитини як самодостатньої й неповторної унікальності, здатної до проектування і здійснення самої себе, що має місце на сучасному етапі розвитку педагогічної теорії та практики, потребує переосмислення методології, теорії і практики виховання. Особливої ваги це питання набуває сьогодні, коли все більше школярів втрачають бажання навчатися, а явище шкільної дезадаптації дітей та підлітків є предметом численних медичних, психофізіологічних, психологічних та педагогічних досліджень. Аналіз наукових психолого-педагогічних джерел засвідчує, що в останні роки як науковці, так і практики, все більше уваги приділяють такому явищу, як „дезадаптація першокласників”, що полягає в утворенні неадекватних механізмів пристосування дитини до школи і проявляється у формі різноманітних порушень у навчанні й поведінці, а саме:

v  труднощі в навчанні аж до стійкої неуспішності;

v  порушення у відносинах з однокласниками чи вчителями;

v  небажання ходити до школи;

v  симптоми соматичних захворювань (головний біль, біль у животі, порушення сну, апетиту, гнітючий настрій, підвищена стомлюваність);

v  емоційні порушення, що виражаються в зниженні товариськості, емоційної стійкості, самоконтролю, соціальної сміливості і збільшенні показників емоційної збудливості, тривожності, нейротизму, а також у браку уваги на уроках, нездатності до тривалого зосередження, занурення в себе тощо.

Серед найбільш виражених проявів шкільної дезадаптації першокласників є, як стверджують психологи, шкільна тривожність. Відсутність попередньої психологічної підготовки дитини до школи нерідко призводить до того, що запропоновані соціумом умови шкільного навчання є чи не найважливішим чинником виникнення шкільних страхів. Аналіз наукової літератури засвідчує, що серед домінуючих страхів, притаманних нашим першокласникам, можна впевнено назвати: страх не відповідати очікуванням інших (батьків, учителів, зробити щось «не так»), страх ситуації перевірки знань (відповіді перед дошкою, перевірки домашньої роботи, самостійні та контрольні роботи, перевірка техніки читання та  ін..), страх спілкування із учителем та однокласниками тощо. Та, що чи не найдивніше, виявляється, як стверджують російські психологи Є.Лютова та Г.Моніна, шкільна тривожність починає формуватися у дітей ще у дошкільному віці і виникає як результат початку систематичної навчальної діяльності (передусім – через вимоги, що висуваються до дітей з боку дорослих та лякаючу можливість власної невідповідності їм). В результаті, ще до початку навчання у школі майбутній першокласник «налаштований на тривожне реагування на всі аспекти шкільного життя».

Постає цілком закономірне питання: чи можливо уникнути такого «налаштування» і допомогти майбутнім першокласникам впевнено та комфортно увійти у новий етап своєї життєвої самореалізації? Яка роль у цьому процесі може належати дошкільному навчальному закладу, вихователям та батькам? І чи можна майбутнього першокласника навчити «бути успішним школяриком»? Виявляється – можна. Аналіз наукових джерел засвідчує, що існуючий рівень теоретико-методологічного доробку в педагогіці та психології, наявність апробованих та високо результативних методик роблять можливим навчання мистецтву вчитися подібно до того, як дитину навчають будь-яким іншим видам творчості – малюванню, музиці, технічному конструюванню тощо.

З метою формування внутрішньої позиції «Я – школяр» у дітей старшого дошкільного віку та молодших школярів О. Деркач була розроблена авторська програма, в основу якої лягли ідеї мультимодальної арт-педагогіки, що визначається нами як «інноваційна освітня технологія гармонізації особистісного розвитку дітей у контексті системи «Я – соціум – природа – культура» у процесі як сприйняття вже існуючих творів мистецтва, так і власної художньо-творчої діяльності спонтанного характеру». Мультимодальний підхід передбачає синкретичне поєднання усіх видів мистецтв, що якнайкраще підходить природі дитячого світосприйняття, тому в процесі роботи ми активно залучали найкращі знахідки провідних вітчизняних та зарубіжних казко-, лялько-, ігро-, арт- та музикотерапевтів. Зокрема, в якості наскрізної домінантної лінії була викоритана добірка авторських психокорекційних казок російського казкотерапевта М.Панфілової «Лісова школа», за допомогою яких створили в уяві дітей образ певної казкової навчально-пізнавальної реальності, а саме – казкової Школи тварин.

Завдяки створенню такої казкової навчально-пізнавальної реальності у підсвідомості дошкільників та молодших школярів налагоджуються тісні зв’язки між двома паралельними реальностями – казково-фантастичною та власною шкільною, і, відповідно, відбуваються певні проекції з образів однієї на іншу (як з реальної на казково-фантастичну, так і навпаки). Таким чином, ми отримуємо унікальну можливість здійснювати корекційно-виховний вплив на дитину (її цінності, прагнення, потреби, смаки та інтереси) через героїв створеної казково-фантастичної реальності, її правила та принципи існування. За допомогою казки, гри та спонтанної художньо-творчої діяльності майбутні першокласники пізнають сутність, закономірності, принципи та правила успішної життєдіяльності в умовах школи, «пропрацьовують» (програють, проживають) різні аспекти шкільного життя, наприклад – правила поведінки на уроках та перерві, у їдальні, бібліотеці, спортивному залі; списування та підказки на уроках; бережливе ставлення до шкільних речей; охайність, відповідальність, стриманість та пунктуальність; лінь, жадібність та шкільні крадіжки, шкільні сварки та конфлікти; лайливі слова та образи тощо. Все це є невід’ємними складовими внутрішньої позиції «Я – школяр» кожної дитини, що забезпечують комфортне, гармонійне їх входження у новий етап свого життя – початок шкільного навчання.

Розглянемо основні методичні засади реалізації формування внутрішньої позиції «Я – школяр» у сучасних школярів засобами такої інноваційної освітньої технології, як арт-педагогіка.

Для цього пропоную скористатися вже згаданою добіркою психокорекційних казок російського казкотерапевта М.Панфілової «Лісова школа», покликаних допомогти майбутнім першокласникам  «уникнути негативних емоцій» та допомогти «в адаптації до початку шкільного життя». На глибоке переконання автора, «співпереживаючи казковим героям, діти звертаються до своїх відчуттів. Першокласникам легко рефлексувати свої вчинки, усвідомлювати причини своїх хвилювань через казкові образи лісових школярів; а типовий опис шкільних атрибутів, класу, правил дозволить знизити шкільну тривогу у дітей, сформувати позитивні моделі поведінки в реальному житті».

Вже з першої казки, де розповідається про історію створення Лісової школи, в уяві майбутнього першокласника формується образ такої собі казкової навчально-пізнавальної реальності – Лісової школи, де навчаються такі ж першокласники, «як і я», тільки не діти, а мешканці лісу. Чим зумовлено звертання саме до цієї категорії персонажів? Справа у тому, що ще не так давно наші дошкільнята чудово уособлювали себе із представниками тваринного світу (пригадаймо: в період з 3 до 5 років дитина не використовує вербальний конструкт «Я ричу, як лев», натомість вона заявляє: «Я – лев: р-р-р!»), тож в їхній підсвідомості автоматично налагоджуються тісні зв’язки між двома паралельними реальностями – казково-фантастичною та власною шкільною. Саме завдяки цим зв’язкам і стають можливими певні проекції з образів однієї на іншу (як з реальної на казково-фантастичну, так і навпаки), в результаті чого ми отримуємо унікальну можливість здійснювати корекційно-виховний вплив на дитину (її цінності, прагнення, потреби, смаки та інтереси) через героїв створеної казково-фантастичної реальності, її правила та принципи існування.

Методичні засади формування паралельної казкової навчально-пізнавальної реальності в уяві старших дошкільників та молодших школярів засобами мультимодальної арт-педагогіки на основі казок М.Панфілової «Створення Лісової школи»  та «Шапка-невидимка» можна розглянути в опції конференції «Медотична скарбничка».

Якими виростуть сьогоднішні діти, як формуватимуться їхні моральні якості, духовність, інтелект, особистість загалом – ці питання не можуть не хвилювати  фахівців, причетних до шкільної справи. Проблема, яка обговорюється, не нова, як і не нове те, що наступність між дошкільним закладом і школою подекуди має формальний  характер.  Але  там, де вихователі і вчителі знаходять спільну мову, виробили єдиний погляд на виховання і розвиток дитини, володіють найголовнішою технологією у світі – технологією Божої любові до дитини, там і виростуть добрі зерна майбутнього.