ПСИХОЛОГІЧНИЙ СУПРОВІД ДІТЕЙ ІЗ ВАДАМИ В РОЗВИТКУ

ПСИХОЛОГІЧНИЙ СУПРОВІД ДІТЕЙ ІЗ ВАДАМИ В РОЗВИТКУ

Гребеневич Т.О.,  практичний психолог Балахівської  ЗШ  І-ІІІ ст

                       Сучасна система освіти України є одним з найбільш актуальних вважає розв‘язання завдання щодо забезпечення права дітей з особливими освітніми потребами на рівний доступ до якісної освіти, незалежно від стану здоров‘я, місця їх проживання; створення належних умов функціонування і розвитку інклюзивної освіти забезпечення достатнього обсягу фінансування інклюзивного навчання; зміни в освіті, удосконалення навчального процесу, шляхом урахування сучасних досягнень забезпечення  доступності загальноосвітніх навчальних закладів різних типів, незалежно від форм власності та підпорядкування, відповідно до потреб дітей; підготовка достатньої кількості кваліфікованих педагогічних кадрів, які добре володіють методиками інклюзивного навчання, створення системи підвищення їх професійної майстерності.

Питання психофізіологічних особливостей дітей,  розвитку закономірності їх навчання і виховання, особливості спеціальної освіти дітей зі спеціальними потребами та особливості їх розвитку, шляхи соціальної адаптації та реабілітації цієї категорії осіб досліджували у своїх працях науковці В. Бондар, Л.ВавінаЛ. Виготський, В. Золотоверх,  А. Колупаєва, Г.  Сак, В. Синьов, Є. Соботович, М. Супрун, М. Шеремет, М. Ярмаченко та інші.

Проблема корекції, як свідчать дослідження В. Баудіш, Г. Дульнєва, І. Єременка, В. Карвяліса, Є. Ковальової,  В. Лубовського, І. Моргуліса, В. Синьова, Є. Соботович,  О. Хохліної, поєднується з проблемою розвитку особистості і розглядається у цілому як проблема корекційного розвитку в освітньому закладі. Саме корекційне виховання є провідним фактором у розвитку дитини з обмеженими можливостями.

 Інклюзія передбачає створення освітнього середовища, яке

відповідає потребам і можливостям кожної дитини, незалежно від особливостей її психофізичного розвитку. Інклюзія потребує змін на всіх рівнях освіти, оскільки є особливою системою навчання, що охоплює весь різноманітний контингент учнів та диференціює освітній процес відповідно до потреб учнів усіх груп та категорій.

             Психологічний супровід дітей з особливими потребами – це

завжди пролонгований, динамічний процес, цілісна діяльність

психолога, яка передбачає п'ять взаємопов'язаних компонентів:

•  систематичний моніторинг медико-психологічного і психолого-
• педагогічного статусу дитини в динаміці її психічного розвитку;
•  створення соціально-психологічних умов для ефективного
• психічного розвитку дітей у соціумі;
•  систематична психологічна допомога дітям із порушеннями в
• розвитку у вигляді консультування, психокорекції, психологічної
• підтримки;
•  систематична психологічна допомога батькам дітей із
• проблемами в розвитку;
•  організація життєдіяльності дітей з особливими потребами в
• соціумі з урахуванням їхніх психічних та фізичних можливостей.

Відстеження психологічного статусу – досить складний процес,

який потребує тісної співпраці всіх фахівців, які беруть участь у

життєдіяльності дитини з особливими потребами. Серед фахівців, які

супроводжують дітей із порушеннями в розвитку, обов'язково мають

бути психолог, відповідальний за процес психологічного супроводу,

педагог-дефектолог, лікар-психіатр або лікар-невропатолог. Слід

визначити основні етапи процесу психологічного супроводу інклюзивного

навчання.

Підготовчий етап передбачає такі завдання:

•  установлення контакту з усіма учасниками супроводу дитини;
•  визначення обсягу роботи та послідовності процесу

психологічного супроводу;

•  підготовка необхідної документації;
•  складання графіка роботи.

Психолог під час спілкування з іншими фахівцями має пояснити

їм мету психологічного супроводу, розповісти про актуальний та

потенціальний рівень розвитку дитини. Крім того, на цьому етапі

психолог уточнює діагноз, отримує інформацію про лікування, навчання

дитини, пропонує колегам висловити свої думки про дитину.

Пріоритетними завданнями практичного психолога, який

здійснює психологічний супровід інтегрованого (інклюзивного) навчання

дітей з особливими потребами, є:

•  запобігання появі у хворої дитини психопатологічних рис під

впливом особливих умов її розвитку;

•  запобігання затримці здобуття знань, розвитку особистості,

запобігання інфантилізму;

•  заспокоєння дитини, зміцнення її вольових рис;
•  стимулювання позитивного ставлення до дефекту, віри в

можливість його компенсації;

•  просвітницька робота з іншими дітьми та педагогами школи

щодо особливостей контингенту;

•  оптимізація спілкування дитини з однолітками, батьками,

педагогами;

•  допомога дітям в опануванні системи стосунків зі світом і

самим собою;

•  розробка і впровадження відповідних форм і методів роботи як

умови успішного навчання дітей з особливими потребами.

Ці завдання реалізуються через такі основні напрями роботи

практичного психолога, який здійснює супровід інклюзивного навчання:

• психологічна діагностика;

• психологічна корекція;

• психологічне консультування;

• психологічна реабілітація;

• психологічна підтримка.

Головною метою психодіагностики є психологічне обстеження

пізнавальної та особистісної сфери дитини для виявлення структури

дефекту, встановлення збережених компонентів психічної діяльності, на

які можна розраховувати в роботі з дитиною. Психодіагностика може

бути спрямована і на батьків дитини для з'ясування стилю виховання

та особливостей взаємин із дитиною.

Основні методи обстеження (діагностування):

•  вивчення документації з метою накопичення анамнестичних

даних та отримання уявлення про причини порушення в

розвитку;

•  метод бесіди, за допомогою якого з'ясовують особливості

психічних проявів дитини в процесі спілкування з її батьками, з її

найближчим оточенням, із самою дитиною;

•  аналіз результатів діяльності дитини: дитячі малюнки, письмові та

навчальні роботи, різні вироби тощо;

•  метод спостереження, який дає змогу робити висновок про різні

прояви психіки дитини в умовах її безпосередньої діяльності за

мінімального втручання з боку спостережника;

•  метод експерименту, який передбачає накопичення фактичного

матеріалу в спеціально змодельованих умовах, які б забезпечували

активний прояв досліджуваних явищ;

•  метод тестування, який використовують для оцінювання рівня

розвитку здібностей, можливостей, розумового розвитку дитини; з

цією метою можна застосовувати методики для дослідження

пізнавальних процесів, інтелектуальної, особистісної сфери,

методи профдіагностики.

Психологічна корекція спрямована на розвиток певних психічних

функцій дитини – пам'яті, уваги, мислення, які забезпечують навчальну

діяльність, а також на систему взаємин дитини з батьками, друзями,

однолітками.

Психологічне консультування або просвітницько-консультативну

діяльність здійснюють переважно стосовно педагогів школи та батьків дітей з

особливими потребами, але його можна здійснювати і з самою дитиною.

Консультативна робота з дітьми з особливими освітніми потребами

спрямована на те, щоб за допомогою спеціально організованого процесу

спілкування актуалізувати в дитині додаткові психологічні сили і здібності,

що можуть забезпечити вихід із складної життєвої ситуації. За такого типу

допомоги увага зосереджується не стільки на вадах розвитку, скільки на

ресурсах особистості дитини, її можливостях.

Основні форми консультативно-просвітницької роботи:

•  лекції (виступи) для педагогів та батьків;
•  семінари (психолого-педагогічні, семінари-практикуми);
•  складання пам'яток для батьків і педагогів з актуальних проблем дітей з особливими потребами;
•  розробка рекомендацій учителям щодо здійснення особистісно

зорієнтованого підходу в навчанні та вихованні дітей;

•  бесіди з дітьми;
•  індивідуальні та групові консультації з батьками та вчителями.

Психологічну реабілітацію слід розуміти як відновлення

частково втрачених або ослаблених особливостей і функцій

організму чи особистості дитини з метою повноцінного розвитку її

індивідуальних можливостей. Психологічна реабілітація дитини з

особливими потребами спрямована на розвиток її здатності до

самостійного просування в житті, уміння жити в нових соціальних

умовах, долаючи або компенсуючи особистісні обмеження .

Психологічна підтримка є важливим видом психологічної

допомоги дітям з порушеннями в розвитку. Вона має такі основні

напрями:

•  психологічна підтримка батьків та інших родичів дитини;
•  психологічна підтримка вчителів, які працюють із такими дітьми;
•  психологічна підтримка самих дітей.

Психологічну підтримку батьків слід розглядати як систему заходів,

спрямованих на:

•  зниження в батьків емоційного дискомфорту у зв'язку із

захворюванням дитини;

•  підтримку впевненості батьків у можливостях їхньої дитини;
•  формування в батьків адекватного ставлення до проблем дитини;
•  підтримку адекватних батьківсько-дитячих стосунків та стилів

сімейного виховання.

Психологічна підтримка вчителів, які працюють із такими дітьми,

спрямована на формування в них психологічної готовності до роботи з

цими дітьми та на профілактику емоційного вигорання. Під час такої

роботи вчителів необхідно навчати психотехнічних методів релаксації

та зняття психоемоційного напруження.

У системі корекційно-педагогічної роботи вагому роль відіграє

практичний психолог.

Психологічний супровід учнів з психофізичними порушеннями з

метою створення оптимальних умов для їх розвитку та навчання в

масовій школі передбачає реалізацію таких напрямів:

•  психопрофілактична та психокорекційна допомога дитині;
•  інформаційно-пояснювальна робота з педагогами і батьками;
•  психологічне консультування батьків;
•  організація соціального середовища через спеціальну підготовку

педагога та учнів конкретного класу.

Психокорекційна робота охоплює три складові:

1) групова психокорекція;

2) індивідуальна психокорекція;

3) узгодження психологічного впливу з навчально-виховною роботою

з метою перенесення результатів психокорекції у діяльність та поведінку

дитини.

У психологічному супроводі можна виділити такі періоди:

·         перший – інтенсивна корекція, що створює умови для

соціально-психологічної адаптації та забезпечує оптимізацію психічного

розвитку учнів з психофізичними розладами в умовах інтегрованого

навчання;

·         другий – закріплення і поглиблення досягнутих результатів;

·         третій – підтримка поступального психічного розвитку

дитини, оптимальних умов її навчання та взаємодії із соціальним

середовищем; профілактика можливих ускладнень у критичні

періоди психічного онтогенезу.

Найчастіше заняття треба проводити в першому періоді, у другому – їх кількість зменшується, а в третьому – заняття проводяться в разі

потреби (як з ініціативи психолога, так і дитини).

            Для забезпечення поступального психокорекційного впливу робота

психолога має проводитися поетапно.

На першому етапі створюється доброзичливий психологічний клімат,

формується позитивна мотивація до занять, засвоюються правила

участі в групі, впроваджуються групові традиції (зокрема, вітання і

прощання), використовуються вправи для згуртування дітей і

формування в них настанови на взаємопідтримку.

Другий етап є, власне, формувальним і найбільш тривалим. На цьому

етапі відбувається реалізація зазначених напрямів психокорекційного

впливу. Темпи просування визначаються зоною найближчого розвитку

дітей. Заняття мають організовуватись таким чином, щоб у кожної дитини

щоразу було якесь досягнення і переживання успіху.

Третій етап – завершальний, робота спрямовується на розвиток в

учнів самостійності в поведінці, навчальній діяльності, у взаємодії з

іншими людьми на усвідомлення того, що вони вже не потребують

постійної систематичної психологічної допомоги.

Для проведення психокорекційної роботи доцільними будуть такі

методи: вправи розвивального характеру; сюжетно-рольові ігри; арт-

терапія; психогімнастика.

 Схильність дітей до наслідування старших дуже рано починає виявлятись у їхніх іграх та іграшках. У давнину іграшки виготовляли з дерева, глини, парафіну, полотна тощо. Робили їх батьки, рідні або купували на ярмарках. Часто іграшки, виготовлені народними умільцями, є довершеними мистецькими творами. Такі іграшки сприяють формуванню естетичних смаків» (2, с. 315). Таким чином, мистецтво має значний розвивально-виховний потенціал, який необхідно враховувати під час підготовки фахівців для роботи в умовах інклюзивної освіти.

                            СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Рачова Н. Соціально-педагогічний супровід дітей з особливими потребами./ Дефектолог – №10 – 2009.
2. Матвєєва М., Миронова С., Гречко Л. Психокорекційна робота в умовах інтегрованого навчання // Дефектологія – № 3 – 2009.
3.  Інклюзивний підхід як основа освіти для всіх дітей./ За матеріалами Всеукраїнського фонду «Крок за кроком». Завуч –№ 2 – 2008.

     4. РацулА. Б.Корекційна педагогіка. Навчальний посібник А.Б. Рацул,

                I.О. Шишова, О.А. Рацул. – Кіровоград: «КОД», 2012. – 356 с.

            5. Шишова І.О. Емоційно-творчий аспект підготовки студентів

                психолого-педагогічного профілю до роботи із дітьми з особливими потребами / І.О. Шишова // Наукові записки.

             – Випуск 133.

         – Серія: Педагогічні науки.

             – Кіровоград: РВВ  КДПУ

                ім. В.Винниченка, 2014. - С. 195-203.